На які мови потрібно перекладати?

Чому дані про національність вводять в оману

Регіональна кількість відвідувачів описує країну, а не ваше місце проведення. Музей на круїзному маршруті, музей поруч з університетом і музей за годину в глибині країни бачать абсолютно різні суміші, і національні цифри усереднюють їх усі.

Національність також не те саме, що мовна потреба. Багато іноземних відвідувачів легко читають англійську мову та користуються англійським путівником на вибір. Інші мають спільну мову з національністю, статистика враховується окремо. Питання не в тому, які паспорти прибувають, а в тому, які відвідувачі зараз отримують від візиту менше, ніж могли б.

Люди, які знають це, знаходяться на вашій стійці реєстрації. Вони можуть сказати вам, які групи прибувають із супутником-перекладачем, які фотографують панелі для перекладу пізніше, а які йдуть раніше. Це кращий доказ, ніж туристичний стіл, і він безкоштовний.

Місцева мова зазвичай є найбільшою перевагою

У музеях Нової Зеландії, які використовують Journey Pal, від 50% до 60% путівників використовують англійську, місцеву мову. Це наші власні дані про використання, а не галузеві оцінки, і вони постійно дивують музеї, які сприймають путівник як перекладацький продукт.

Причина в тому, що аудіо робить для місцевих відвідувачів щось, що не має нічого спільного з мовою. Це легше під час ходьби, воно тримає ваш погляд на об'єкті, а не на панелі, і воно несе тон, який не може друкувати. Тож першою і найбільшою перевагою часто є хороша публікація мовою, якою вже розмовляє більшість ваших відвідувачів, а потім переклад звідти.

Це також створює кращий вихідний текст. Посібник, написаний належним чином однією мовою, а потім перекладений, є сильнішим для кожної мови, ніж той, у якому джерело поспішили, щоб швидше отримати переклад.

Почніть з вузького, а потім дозвольте даним вирішити

Три-чотири мови — хороший перший список: ваша місцева мова плюс дві-три з найяскравішими доказами. Це досяжно, перевіряється, і це дає щось краще, ніж довший список, складений тонко.

Потім подивіться, що насправді вибирають відвідувачі. Цифровий довідник може розповісти вам, які мови відкриваються, і це єдиний доказ, який відображає ваше місце проведення, а не країну. Музеї регулярно дивуються: мова, в якій вони були впевнені, залишається невикористаною, а мова, про яку вони не думали, постійно з’являється.

Пізніше додавання мови — це зміна вмісту, а не перебудова, тому немає жодних штрафів за початок з малого. Табличка не змінюється, коди не змінюються, а путівник ніде не потребує перевидання.

• Місцева мова насамперед, зроблено належним чином
• Ще двоє-троє з реальними доказами
• Опублікуйте, а потім прочитайте, які мови насправді відкривають відвідувачі
• Додайте з даних, а не з початкового припущення

Обмеженням є рецензенти, а не перекладачі

Купити переклад можна практично будь-якою мовою. Що ви не завжди знайдете, так це когось, хто перевірить це перед тим, як воно буде опубліковано, і публікація мови, яку ви не можете переглянути, є закладом на те, що ніхто, хто нею розмовляє, не помітить помилку.

Тому ставтеся до рецензента як до воріт. Якщо ви можете назвати особу чи організацію, яка перевірятиме мову, вона належить до списку. Якщо ви не можете, він потрапляє в список очікування, доки ви не зможете, якою б хорошою не виглядала кількість відвідувачів.

Мови корінних народів і меншин знаходяться трохи поза цими рамками. Причиною публікації te reo Māori є не кількість відвідувачів, а процес перегляду – це зв’язок, а не покупка. Це заслуговує на власне рішення, прийняте з потрібними людьми, а не на місце в рейтинговому списку.