На які мови потрібно перекладати?

Чому дані про національність вводять в оману

Регіональна статистика відвідуваності описує країну, а не ваш музей. У музею, включеного до круїзного маршруту, музею біля університету й музею за годину їзди від узбережжя зовсім різні відвідувачі. Загальнонаціональні показники згладжують ці відмінності.

Громадянство також не визначає мовних потреб. Чимало іноземних відвідувачів вільно читають англійською й самі обирають англомовний путівник. Інші розмовляють однією мовою, хоча статистика відносить їх до різних країн. Запитання не в тому, власники яких паспортів приїжджають, а в тому, хто з відвідувачів зараз отримує від візиту менше, ніж міг би.

Найкраще це знають працівники на вході. Вони можуть розповісти, які групи приходять із людиною, що перекладає для них, хто фотографує інформаційні стенди, щоб перекласти їх згодом, а хто йде раніше. Це надійніші й безкоштовні дані, ніж таблиця туристичного відомства.

Місцева мова зазвичай є найбільшою перевагою

У музеях Нової Зеландії, які користуються Journey Pal, від 50% до 60% використань путівника припадає на англійську — місцеву мову. Це наші власні дані про використання, а не галузева оцінка. Вони незмінно дивують музеї, які вважають путівник насамперед засобом перекладу.

Річ у тім, що аудіоформат допомагає місцевим відвідувачам незалежно від мови. Його зручніше слухати на ходу: очі залишаються на експонаті, а не на стенді, а голос передає інтонацію, недоступну друкованому тексту. Тому найбільшу користь часто дає якісний путівник мовою, якою вже розмовляє більшість ваших відвідувачів. Після цього його можна перекладати іншими мовами.

Так ви також отримаєте якісніший вихідний текст. Путівник, ретельно написаний однією мовою, а потім перекладений, буде кращим усіма мовами, ніж путівник, вихідний текст якого поспіхом підготували лише для швидкого перекладу.

Почніть із кількох мов, а далі орієнтуйтеся на дані

Для початку достатньо трьох або чотирьох мов: місцевої та ще двох-трьох, потребу в яких підтверджують найпереконливіші дані. Такий обсяг реально підготувати й перевірити. Результат буде кращим, ніж довгий перелік мов із поверховим опрацюванням.

Потім подивіться, які мови відвідувачі справді обирають. Цифровий путівник показує, які мовні версії відкривають, — це дані саме вашого музею, а не країни загалом. Результати часто дивують: мова, на яку покладалися, залишається незатребуваною, натомість іншу, про яку спершу не подумали, відкривають регулярно.

Додати мову згодом означає оновити вміст, а не перебудувати путівник. Тому починати з малого цілком нормально. Таблички й QR-коди залишаться ті самі, а путівник не доведеться публікувати заново на інших платформах.

• Спочатку якісно підготуйте місцеву мову

• Додайте ще дві-три мови, потребу в яких підтверджують реальні дані

• Опублікуйте путівник і подивіться, які мови відкривають відвідувачі

• Додавайте мови за даними, а не за початковими припущеннями

Вирішальне обмеження — перевірка, а не переклад

Замовити переклад можна майже будь-якою мовою. Складніше знайти людину, яка перевірить його до публікації. Якщо ви публікуєте мовну версію без перевірки, то фактично сподіваєтеся, що ніхто з її носіїв не помітить помилки.

Тому головна умова — наявність того, хто перевірить переклад. Якщо ви можете назвати людину чи організацію, яка перевірить певну мову, додавайте її до переліку. Якщо ні — залиште її в списку очікування, доки знайдете такого фахівця, хоч би якими привабливими були показники відвідуваності.

Мови корінних народів і меншин потребують дещо іншого підходу. Причина публікувати путівник мовою te reo Māori не зводиться до кількості відвідувачів, а перевірка тут ґрунтується на співпраці, а не на разовому замовленні. Таке рішення слід ухвалювати окремо разом із відповідними людьми, а не визначати місце мови в рейтингу.